моє захоплення

 

♥Волейбол - моє життя♥

Я дуже люблю волейбол. Можна сказати, що волейбол - це моє життя. Ще з 5 класу я займаюся цим видом спорту. Любов до волейбол мені привив мій батько, Олексій, який сам шаленіє від спорту, чудово грає футбол та волейбол. Кожного тижня я відвідувала спортзал. Згадую оці перші треніровки, як нічого не вдавалося, хотілось опустити руки і все залишити. Саме батько мене підтримував у ці важкі хвилини, тренірувався зі мною, часто відвідував треніровки і все через те, щоб мене підтримувати.Також вагому роль у цьому приймав мій тренер, Ярослав Ігорович, який був хорошою людиною та чудовим спеціалістом. Багато було перемог і поразок, але це було не головне. Головне те, що я займалась тим чого так довго хотіла.

Кожного тижня чекала треніровок, бо це вже було для мене як потребою без якої не обійтись. Пригадую випадок, коли перед важливими змаганнями, я  захворіла, це було важким ударом для мене, довелось просити маму, щоб відпустила мене, і я з температурою примчалась на ці змагання. Згадую здивування всієї моєї дорогої і вже такої рідної команди. Ми були як одним цілим. Я так часто згадую оці моменти, треніровки, змагання, побиті коліна, засторцовані пальці...Це так приємно.. а водночас і сумно. Сумно через те, що я пішла зі школи і розпалась оця наша команда. Болючою була для мене ця втрата,бо

 команда - це моя друга сім'я. 

Зараз я навчаюся у Самбірському педагогічному коледжі, де теж є тренування  з волейболу і наша вже нова команда. Це вже не ті відчуття, які були колись, але тим не менш я щаслива. бо маю змогу займатися тим, що мені подобається і це ще одна нагода знаходити хороших та вірних друзів. Цього року ми їздили на змагання і зайняли 3 місце у обласних змаганнях. Це хороший результат, але потрібно прагнути до переможного 1 місця, яке, я сподіваюсь, ми будемо мати наступного року. Вже другий рік моя найкраща група ПО-24 займає 1 місце з волейболу. Ооо.. це неймовірні почуття, після яких я кожного року їду додому, щаслива, але хвора. Але хочу вам сказати, це цього вартує.Одним великим мінусом є те, що мені важко поєднувати навчання і волейбол, завжди не вистачає часу. Але, це не є таким важливим. бо якщо людина прагне до чогось, чогось хоче, то вона доб'ється незважаючи на ніякі перешкоди, які будуть на її шляху.

  

 І ще, це вже не до теми, але все ж таки пов'язано зі спортом: кожної неділі моє село Стрілки грає футбол і ще без жодного програшу. Найголовніше те, що за моє село грає мій тато, який кожного футболу проявляє себе якнайкраще. Я хочу сказати, що я пишаюся ним і ця любов, яка є в мене до спорту завдяки йому. І я щаслива:)Бо на мою думку, спорт - це є життя!

 Источник: http://ru.sport-wiki.org/vidy-sporta/voleybol/